Чи задумувались ви над тим, де ж зачаїлися українські, новорічні традиції? Греки розвішують біля вхідних дверей цибулю (символ переродження), в Еквадорі, щоб все погане залишилося в минулому, спалюють опудало, а в одному з чилійських міст зустрічають Новий Рік на цвинтарі, щоб створити атмосферу свята для померлих родичів. А ми що?

 

Ну добре, ми прикрашаємо ялинку, сьорбаємо шампанське і чистимо мандаринки. Але невже на цьому завершується вся повнота традиції? Зрештою, на Водохреще ми пірнаємо в ополонки, на Івана Купала стрибаємо через багаття, а на Великдень дружно фарбуємо крашанки. Куди ж тоді заподілися наші новорічні традиції? А-у-у-у, традиції, ви де?

Коротка відповідь: вони є, але вже слабко асоціюються з Новим роком.

Довга відповідь: нумо заглиблюватися в історію! Увага, ми починаємо здалеку :)

Невдовзі після запозичення з Візантії християнства, руські князівства поступово перейшли на юліанський календар, яким на той час послуговувалася вся Європа.
Це не був критично необхідний перехід, адже у русичів були власні календарі, але ми можемо припустити, що князям було вигідне єдине літочислення з Візантією.

Юліанський календар у 46 р. до н. е. ввів (здогадалися?) Гай Юлій Цезар! Цим календарем він замінив менш точний римський. Але і у прекрасних нововведеннях пана Гая були хиби. З роками, дуже повільно, почала накопичуватись похибка між астрономічними і календарними датами. Так, до 16 ст. н. е., очікувана за календарем дата весняного рівнодення змістилася з 21 березня на 11 березня. 

Це добряче повпливало на релігійне життя. Нагадаймо, дата Великодня визначається відносно дати весняного рівнодення, тому різниця була відчутна.

Католицькій церкві це не сподобалося і вона зайнялася новою календарною реформою. Так і з’явився григоріанський календар.

Він, насправді, мало чим відрізняється від юліанського, єдина різниця — в розрахунку високосних років. Саме тому дати в них розходяться — на момент створення григоріанського календаря, різниця між ними становила 10 днів, нині — 13 днів, а з 2100 року різниця становитиме 14 днів.

Перехід до нового календаря в Європі не був моментальним. Потрібно розуміти, що це не така вже й проста процедура. Всі дати летять шкереберть! Так, для перших чотирьох країн, які почали перехід в жовтні 1582-го, наступним днем після четверга 4 жовтня, стала п’ятниця 15 жовтня. 

Католики, які й подали ідею нового календаря, перейшли найшвидше. Протестанти і православні християни, які не були під владою папи, переходили значно довше (деякі й досі не перейшли). Наприклад, протестантська Великобританія продовжувала жити за старим стилем ще 170 років — до 1752. Неузгодженості календарів бували навіть в межах однієї країни - всі католицькі кантони Швейцарії перейшли на новий календар впродовж 15 років після його створення, тоді як протестантським на це знадобилось 120 років.

Найдовше старого стилю дотримувались православні країни — Болгарія, Греція і Румунія перейшли на новий стиль тільки на початку ХХ століття. Радянська Росія перейшла на новий календар на початку 1918 року, а трохи згодом це зробила і Українська Народна Республіка — наступним днем після 15 лютого 1918 року стало перше березня. 

На території Західної України історія йшла іншим шляхом, але в календарному плані результати виявились такі ж. 

Внаслідок Берестейської унії (1596 р.) з’явилася Українська греко-католицька церква. 

Після довгих переговорів, греко-католики вибороли право на вибір літочислення і продовжили жити за юліанським календарем. Проблема вибору була тому, що Константинополь (попередній релігійний центр) вів юліанське літочислення, а Ватикан (новий релігійний центр) — григоріанське.

В подальшому, життя за власним календарем стало однією з важливих рис національної ідентичності українців Галичини. Але це створювало деякі незручності, оскільки світська влада (спочатку Речі Посполитої, а потім Австрії та Австро-Угорської імперії) користувалась григоріанським календарем, і українцям доводилось жити відразу за двома. Наслідково — святкових днів у них було майже вдвічі більше :)

Отож, варто підсумувати: всі святкують Різдво 25 грудня, щоправда, одні — за григоріанським календарем, а інші — за юліанським (що припадає на 7 січня за григоріанським).

З 2101 року, різниця між календарями збільшиться на один день, і якщо наші церкви до того часу не проведуть календарну реформу, то за звичним нам Григоріанським календарем, ми будемо святкувати Різдво вже 8 січня. Аналогічна ситуація і з іншими нерухомими (прив’язаними до конкретних дат) церковними святами — наприклад, день Святого Миколая, ми насправді святкуємо 6 грудня. А те, що 6 грудня за церковним календарем поки що припадає на 19 грудня за світським — це лише питання часу.

Тепер ми можемо перейти безпосередньо до теми нашого поста — куди поділись наші новорічні традиції?

До календарної реформи зі світським Новим роком були тісно пов’язані християнські свята — Маланки / Щедрий вечір (31 січня за старим стилем), і Василя (1 січня). Саме тоді відбувалися всі ритуали, пов’язані з настанням Нового Року. Наприклад, вдягання вивернутих кожухів та чудернацьких масок для відлякування чи обману злих духів, а щедрівки та посівання були призначені для того, аби забезпечити гарний врожай в новому році. 

Щоб дізнатися, що чекає в новому році, наші предки ворожили — це могло бути як ворожіння на судженого, так і на врожай.

Після календарної реформи, церковні свята Маланки і Василя продовжують відзначати за Юліанським календарем, разом зі Старим Новим Роком. Всі новорічні традиції і магічні ритуали, покликані залишити погане в старому році — залишилися, і досі популярні за межами великих міст. 

Але ці обряди вже відокремились від світського Нового Року, моменту, коли ми підводимо підсумки і з надією дивимось в майбутнє. З кожним поколінням ці традиції все менше й менше з ним асоціюються. Проте ми з вами знаємо в чому ж справа і якими вигадливими були наші предки!