Ваш останній трек “Суперприз” - це, як Ви раніше казали, пісня-мантра вдячності за кращих людей у Вашому житті... За кого вдячні Ви?

Мені подобається теза про те, що кожна людина, з тих, хто трапляється нам на життєвому шляху - не випадкова. Це або випробування, або подарунок від Всесвіту. Я вдячний за те, що подарунків у мене було більше, аніж випробувань.

Поміж сотень тимчасових ворогів, хейтерів або просто мудаків, завжди переважають Вчителі, Янголи-охоронці, Близькі і Кохані, і справжні Соулмейтс. От за них і треба дякувати вищим силам. 

Повернімось у далеке минуле! Як почалось Ваше знайомство з музичним світом? Які гурти найбільше надихали почати створювати музику? А головне, яким був момент, коли Ви усвідомили, що музика стане справою всього життя?

Про "далеке минуле" - це ви так завуальовано натякнули, що ми вже настільки старі?) Музика була всередині завжди, навіть, коли я не знав про це. Просто потрібен був певний триггер, котрий би спровокував вихід енергії.

Усі діти 90-х зростали і формувалися в дуже цікавий час, без інтернету і відповідно - без таких широких інформаційних можливостей, як сьогодні. Ми слухали музику на аудіокасетах і в цьому була певна магія.

Що найбільше надихало? Думаю, є непохитний перелік "ікон", котрі вплинули на світосприйняття і на те, як я тепер відчуваю музику. "Nirvana", "Led Zeppelin", "Radiohead", "Depeche Mode", "The Prodigy", "Акваріум", "Кіно", "ВВ", "Скрябін".

Пізніше з'явилось багато іншої, абсолютно різної музики, котра зрезонувала в черепній коробці і буремній душі - від "Muse" до "Massive Attack" і від "Arctic Monkeys" до "Karnivool"...  

Як мінявся склад гурту з моменту заснування? Здається, раніше у Вас були акустичні барабани, але Ви вирішили змінити формат?

"Кімната Гретхен" від початку була альтернативним рок-гуртом в класичному уявленні. Але для того, щоб завчасно не опинитись на музейній полиці, необхідно постійно змінюватись, вдосконалюватись, шукати нові форми і змісти. Ми почали експериментувати з електронікою ще у 2012-му, коли спільно з саунд-продюсером Юрою Яхном створили аранжування для пісні "Скло" з альбому "Прямий Ефір". Це і досі один з найсильніших наших синглів, на мою думку.

Згодом прийшло розуміння, що треба еволюціонувати і дещо видозмінити концепцію, оскільки з'явився новий, інший матеріал, котрий неможливо було виконувати наживо старим складом. У 2016-му ми почали співпрацювати з Ромою Кравцовим, треки "Смузі", "Мокра", "Суперприз" і ще кілька - наша спільна з ним робота. Подальшу співпрацю унеможливив від'їзд Романа за кордон.

Те, що відбувається з колективом зараз, я вважаю найбільш органічним періодом за весь час існування. Мені імпонує творча колаборація із Сашком Алексеєвим, передусім через те, що він дуже крутий музикант. В нашому новому матеріалі є справжні ми, як автори і як живі люди. Нових нас ви побачите вже скоро. ​

Розкажіть про Ваш концертний досвід! Які міста-країни, де побувала “Кімната Гретхен”, запам’яталися найбільше? Чи траплялись якісь складні або кумедні ситуації під час подорожей?

Для інді-музикантів атлас України - це як мінне поле, коли мова йде про організацію концертів і турів. Ми грали всюди, куди запрошували і за кілька років відкрили для себе всю Україну, окрім, напевно, Закарпаття (якось так історично склалося, що з концертами туди не доїхали). Ми грали в Криму до окупації і на Донбасі до війни, продовжували їздити на Схід і до недавнього часу з ініціативи волонтерських організацій. Всюди співали українською і в цьому бачили певну місію - внутрішній культурний обмін.

До 2014-го багатьох дивувало, коли дізнавались, що ми з Дніпра - стереотипно російськомовного постсовєцького міста. Найбільш емоційними завжди бувають виступи на великих літніх фестивалях, вони цінні атмосферою і сприймаються, як маленька пригода.

Приємно спостерігати за розвитком  фестивального руху в Україні. А ще, як не дивно, яскравими бувають сольні клубні концерти на маленьких майданчиках у саме невеликих містечках, а не у мільйонниках. Там може бути не все ідеально з технічного боку, але публіка неймовірна. Свого час мене порвав на клапті Мелітополь. Завжди крутими за глядацьким фідбеком були виступи в Сумах. Нажаль, зараз там немає нормального концертного майданчика... Традиційно любимо всі міста, якщо це взаємно.

А щодо міжнародних амбіцій? Чи бажає “Кімната Гретхен” собі світової слави? Так/ні, чому?

У нас є англомовний матеріал, але поки що цього недостатньо для "інтеграції". Зараз з'явилось більше можливостей для подорожей, але просування музики і організація виступів, навіть невеликих - це багатопрофільний довготривалий процес. Ми дуже зацікавлені в розширенні концертної географії, але те, що ми робимо зараз більш актуальне для українського культурного простору.

А тепер наша класична рубрика “Їстівне запитання”! Які страви полюбляєте? Чи може переїдання смаколиками завадити гарному виступу? :))

У нас дуже скромний побутовий райдер, ми ніколи не зловживаємо гостинністю приймаючої сторони. Деякі з організаторів відповідально до цього ставляться, інколи аж надто.) Тому решта колективу може страждати через те, що їжа у кейтерінгу винятково вегетаріанська, а м'яса не вживаю тільки я. І тоді у пацанів в сумних очах застигає німе питання: а де м'ясо?)

Переїдання не практикуємо. Взагалі, живий концерт - інтенсивне тренування, а перед фізичною активність не рекомендується їсти півтори години.

Сам я люблю готувати вдома, цей процес приваблює творчим вектором. Відчуваєш себе художником і чаклуном одночасно. Смачна їжа - це побутова магія. 

І ще одне не досить серйозне запитання. Ваші бороди - це частина іміджу гурту чи просто збіг стильових обставин?

Просто так тепліше. А погода в Україні, як ви знаєте, непередбачувана.

Не подумайте, що я любитель банальних запитань, які зазвичай не ставлять досвідченим гуртам… Але! Я справді не знайшов у жодному опублікованому інтерв’ю з Вами пояснення назви гурту... А тому запитаю.

Ваша Гретхен - це та сама кохана Фауста, яка, на подив Мефісто, таки була врятована Богом?

Пояснень немає, можуть бути тільки теорії. Іноді - конспірологічні. Передусім, назва музичного колективу має бути унікальною і такою, що мінімально відповідає концепції. В нашому випадку - так, це відсилка до Гете, але це не точно. Гретхен або Маргарита у світовій літературі - архетипний образ музи для творця. А кімната - місце, в якому відбуваються речі, про які часто ніхто не здогадується. Це і особистий простір ліричної героїні і простір для фантазійного сприйняття.

А які плани у “Кімнати Гретхен” на 2018-й? Чим потішите своїх фанів у новому році?

Попередній 2017-й був таким собі перехідним періодом, часом роздумів, переосмислень і внутрішніх трансформацій. Ми були не надто активними впродовж року, все відбувалося скоріше за інерцією.

Втім, за рік ми написали чимало цікавого матеріалу і у 2018-му готові взяти реванш. Можемо вже сказати про те, що альбом, над яким ми працювали з перервами останні півтора року вже готовий, тож його реліз відбудеться зовсім скоро.

Окрім цього, майже синхронно з виходом альбому, світ побачить нове відео на один з уже відомих треків. З нетерпінням чекаємо теплого фестивального сезону, сподіваємось побачитися і почутися зі старими і новими друзями на літніх оупен-ейрах в Україні. 

І наостанок! Що можете побажати Проекту Р.І.Д. та нашим читачам?

Живіть на повну, мрійте і здійснюйте мрії, закохуйтесь і кохайтесь! Читайте, слухайте, аналізуйте і думайте, всотуйте інформацію, але не забувайте її фільтрувати! Нехай навколо і всередині нас буде якомога більше музики в усіх її проявах!