1) Перш за все, хочемо запитати про враження від останнього концерту в Києві. Що сподобалось? Можливо, зробили з гуртом якісь висновки або обрали нові орієнтири?

Ми довго готувались до цього концерту і це був якісно новий крок у презентації себе – ми задоволені тим, що це відбулось у такій теплій атмосфері. Нині в нас багато планів: презентувати альбом в декількох українських містах, взяти участь у декількох несподіваних проектах, розпочати роботу над новим матеріалом. Хотілось би не затягувати з наступною платівкою так, як із цією. Крім того, хочеться розвиватися вглиб і вшир – тобто вдосконалюватись і обростати новою аудиторією.

2) Настя виходить на велику сцену, зникати буде щораз складніше, проте назва залишається :) Чому ж Настя зникає? Або куди зникає? 

Ця “відлюдкувата” назва народилася спонтанно, із важливого для мене образу, із алюзії на назву улюбленого роману... Важливо те, що “проговорюючи” зникання, насправді хочеться – навпаки – щось по собі залишити. Хочеться, щоб наша музика, розчиняючись для слухача у проживанні певного моменту, викликаючи безліч думок і асоціацій, ніколи не зникала – можливо, трохи затиралась, але не вповні, а лишалась крихітним відголоском. Для мене слухання музики часто так і працює: навіть коли щось, що свого часу зачепило, забувається, воно все одно лишається у формі ледь чутного напівтону десь усередині.

3) ‎ Як ми вже встигли дізнатися, ти - неабиякий фанат кіномистецтва (синефіл) Тому очевидне запитання про 3 улюблені фільми / режисери, якщо так легше І чи сподобався фільм “Reservoir dogs” К. Тарантіно? :D

 

Reservoir dogs – мабуть, мій улюблений у Тарантіно :) Загалом про най-найближчі фільми можу говорити безкінечно.

Постараюся виділити три:
1. “Таке життя, Бальтазар” (Робер Брессон)
2. “Найважливіше – кохати” (Анджей Жулавскі)
3. “Прем’єра” (Джон Кассаветіс)

4) ‎ З ким із великих хотіла би поспілкуватися? Хто найбільше вплинув на вибір стати музикантом? Хто або що надихає саме зараз?

Чесно кажучи, ніколи не хотілося зустрітися з кимось із “великих”. Навіть в уяві мені страшно було б заговорити до людей, які певною мірою мене сформували :) Конкретні поштовхи до створення музики та пошуку своєї манери мені дали Емі Вайнхаус та Нора Джонс. Страшенно люблю всіх зірок старого джазу, особливо Джулі Лондон. Надихає мене все: фільми, книжки, незграбні життєві ситуації, навіть перевтома, люди, що мене оточують, мимохідь вихоплені десь звуки, скравки розмов. Усе чекаю, коли надихне на пісню мій пес :)

5) ‎А тепер наше улюблене - про їжу! Полюбляєш перед концертом підкріпитися чимось чи це погано може вплинути на виконання?

Неочікуване запитання :) Я загалом люблю поїсти і їм більше всіх у гурті, в нас багато внутрішніх жартів на цю тему. Але так, прямісінько перед виступом наїдатись не варто :) Душу віддам за гострий веганський борщ або марципани.

6) Скільки років “НастяЗникає” на українській музичній сцені? З ким встигли потоваришувати із українських гуртів? Чи траплялося щось схоже на ваш жанр?

НастяЗникає існує з травня 2014 року, із 2015-го – у форматі бенду. Ми не дуже товариські :) Хоча є близькі духом музиканти, з якими підтримуємо зв’язок. Соул-вкраплень насправді дуже багато, від Jamala до Suok і від “Правиця” до “Дао Парк”. Але схожих на нас немає :)

7) Чи співаєш ти у душі? Якщо так, то які пісні? :) Але це не головне запитання Чи любите подорожувати з гуртом? Де в Україні вже побували? Які міста сподобалися і куди хотіли би повернутися?

У душі співаю дуже рідко :) Для мене загалом не надто природно щось мимохідь наспівувати, якщо співаю – то, скажімо так, усвідомлено :) Ми любимо виступати, та поки що подорожі більше виснажують, ніж заряджають. Дуже хотілося б усім разом поїхати на якийсь фестиваль у ролі слухачів. Щодо міст, то хотілося б виступити там, де ще не були.

8) ‎ А тепер про пісні з нового альбому, які нам сподобалися. Що надихнуло на пісню «Ким бути»? Кому присвячена пісня «Безліч Альбертин»?

“Ким бути” – тематично традиційна для мене пісня про розгубленість. Розгубленість перед простими і складними виборами, перед тим, що постійно потрібно якось себе означувати, кудись вкладати, реактуалізовувати. Пісня народилась у межовому відчутті потреби власного місця – коли після нашарувань різних голосів і шумів прислухаєшся до новоявленої тиші і намагаєшся щось у ній промацати. “Безліч Альбертин” нікому конкретному не присвячена, вона звертається до всіх нас, адже всі ми носимо в собі уламки різних спогадів. Безліч Альбертин – це безліч версій якогось важливого образу, що розкришується на дрібні частинки.

9) ‎І про творчість в цілому! Як саме у вас відбувається процес написання музики? Спочатку текст чи і навпаки теж? Розкажи.

Усе народжується разом, це важливо. Образ від початку суцільний. А потім починається процес співтворчості в колективі, пошуку доречного аранжування. Кожен продумує свою партію, ми разом працюємо над структурою – так акустична замальовка перетворюється в те, чим, власне, є наша музика сьогодні. 

10) ‎Що побажаєш користувачам Проекту “Р.І.Д.” як справжній філолог?

Свого часу звичка до мовної уважності та вишукування й виписування “смачних” слів визначили мій фах і світосприйняття (хоча на той момент я і не здогадувалась про це). Хай буде побільше слів і рядків, які зачіпають, імпонують, тішать.